Адама Бог зліпив із глини.
Та й з Вами всі ми із землі,-
Будуються наші клітини
З того, що з’їли, випили.
Бува, відкладемо запаси
Під шкіру, носимо в собі.
Запаси наші ті до часу,-
Все повернЕмо, далебі.
Це начебто завжди я знала,
А усвідомила в цю мить.
Тепер питання інше встало:
Як та земля у нас болить?
Чому хвороби точать тіло, -
Йдіть, копирсайтеся в ґрунтах.
Чому із віком в зморшках шкіра?
Щось всі ми робимо не так?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807000
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 18.09.2018
автор: Пісаренчиха