Ще гавкають колаборанти
на синьо-жовте... Хіроманти
малюють лінії на сказ,
лякаючи себе і нас,
що поки б’ють іще куранти, –
« всьо будє rusia & dambas».
Уміє моська убивати,
та і її уже – на раз,
коли Moskau дає наказ...
У них немає варіанту:
тубільці хочуть провіанту,
а їм дають вогонь і газ.
І досі узурпують віру
ці канонічні вороги.
Та вистачає ще снаги,
аби пізнати аж допіру,
якого годували звіра
на їхніх капищах боги.
Дратує, – [i]Україні слава! [/i]–
підпільну націю мирян,
в якої є один бовван –
Московія. Яка держава!
Todei волає, –[i] Vova brave! [/i]
Вирує Тихий океан.
А що у нашій Україні?
Віщає Rusia-kisiliov :
[i]« ...бандєри резалі хахлов!?»[/i]
Але не помічають свині,
як їхні буро-біло-сині
усюди проливають кров.
У нас як завше – три дороги,
аби дивитися під ноги
і не обрати зайве ***
І хай todei Росії бреше,
куди воно... Хай ріпу чеше...
А ми своєю ідемо!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806995
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 18.09.2018
автор: I.Teрен