Трішки самоіронії
Тераса. Сутінки. Лате
Й думки про швидкоплинність часу,
Жіночий клопіт — борщ, соте —
Аж зовсім сонце захід гасить.
Нехитре щастя в нас таке:
Стрічаєм музу лиш надвечір,
Воркуєм з нею тет-а-тет,
Поки парча огорне плечі.
Тоді химерницю метку
Я прошу в хату на часину--
Й до ранку разом в сліпаку
Думки вкладаємо у рими.
Буває, бачите, повсяк —
Як пощастить коли тандему.
Ми ще подумаємо, як
Рішить назавжди цю проблему.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806957
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.09.2018
автор: Valentyna_S