Я не просто твоя, а твоя до останньої миті,
Яку Бог нам колись подарує на схилі років,
В нагороду за міць ланцюгів,
Що в обітницю злиті.
Я тобі віддала свою молодість, серце і цноту,
Залишила собі тільки зерна дівочих надій,
Проросли у голівці рудій –
Не прив’яжеш до плоту.
Я б і їх віддала, та тобі до них байдуже, милий.
І сама не плекаю – збуяли, не родять плодів.
Подарую! Якби хто хотів…
Боже, дай тобі сили!..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806869
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.09.2018
автор: Маргарита Шеверногая (Каменева)