Ти завжди почувався чужим:
не добрим, не вільним, не злим…
Ти зникав серед сірих людей
і насаджував крила на клей…
Їх не раз відірвуть іще,
їх кохання — купюри з борщем;
А ти інший придумав шлях —
витри сльози… І лізь на дах.
Будеш там обіймати птахів —
Може станеш таким, як вони...
Може стрибнеш із даху вниз
і опинишся вмить у труні...
Ти завжди почувався чужим
серед тіл, що не чули тебе…
Це вони там кричать «стрибай!» —
хочуть свято для себе нове…
Ти не слухай, а просто співай:
витри сльози і витри кров…
Ти завжди почувався чужим —
не вмирай, помираючи знов...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806847
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 16.09.2018
автор: Miha_Poetry