прислухаюсь до голосу пустих сторінок
книги, назва якої поки мені невідома.
раптом застала осіння втома.
сиджу на підвіконні у себе вдома
й чую такий потрібний мені дзвінок.
холод віє з вікна , з байдужого світу,
келих падає з рук ,
і вино розливається слідом.
чую твій голос- ноги одразу мліють
уявляю дотик – тіло безжалісно тліє.
Сенсу нема
Його не існує в природі
Пишу вірші. Зупиняюсь. Кричу собі « Годі»
Пусті сторінки вилітаюсь із книги,
Яку я пишу більше , ніж дві години.
Зів’ялі квіти мочки в’януть далі
Мої слова теж в’януть у віршах
хоч ти скажи,
чи справді ми кохали?
чи то було кохання на словах?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806772
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.09.2018
автор: дівчина з третього поверху