Небо вимальовує свої узори,
Пише дощ свої стрімкі романи,
Краплі падають, нема для них опори,
Б’ють самотністю картини, що без рами …
Раптом дощ немов розговорився,
Стільки в ньому щирості і драми,
А я люблю читати безконечні
В очах твоїх короткі епіграми …
І ловлю хвилини, наче роки,
Розлітаються хвилини в різні боки,
Ти говориш щиро і серйозно.
Посміхнутись ... доторкнутись ... можна.
Виростають в сонце міліграми,
Доторкаються солодкими вустами,
Розмовляю і сміюсь з Тобою,
А любуюсь, то звичайно ж Вами …
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806687
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.09.2018
автор: Дружня рука