Не уповаю на путі слизькі,
але кому не снилася дівчи́на
і почуття до неї – ще такі,
які шанує юна половина?
Ну а коли такі уже близькі,
то як не намалюється картина,
аби до неї почуття п'янкі
не уявляли пісню лебедину?
Веду її у шати з лободи,
аби із нею і погомоніти,
і цілувати синьоокі квіти...
Хоч уві сні вертаюся туди,
де у любові із роси й води
іще беруться у капусті діти.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806614
Рубрика: Сонет, канцон, рондо
дата надходження 14.09.2018
автор: I.Teрен