Так донесем своє Світло

И  долго  после  мечтали  лёжа
О  чём-то  очень  большом  и  смелом,
Смотрели  в  небо,  и  небо  тоже
Глазами  звёзд  на  нас  смотрело...
       Николай  Рубцов

Так  донесем  своє  Світло

Не  охопити
Неба  зорь  мені.
Не  доспівать  –
Не  встигну,  друже  Сонце...
Всі  почуття  
не  донесу  в  ці  дні...
Чом  спішимо?
Біг  схожий  з  марафонцем...

Немов  здалось  –
Життя,  як  горизонт,
Вітрила  всі
Натягнуті,  як  струни.
І  не  злякає
Шторму  шквальний  фронт,
Гнів  бога  грому,
Блискавки  –  Перуна...  

Земної  долі  
Шлях  наш  від  верби  –  
Зоря  скресала
Полум'ям  на  небі...
Доне́сти  Світло  
Як  без  боротьби?
Нам  з  Богом  в  серці,
За  Любов  в  потребі!

14.09.2018  р.

И  долго  после  мечтали  лёжа
О  чём-то  очень  большом  и  смелом,
Смотрели  в  небо,  и  небо  тоже
Глазами  звёзд  на  нас  смотрело...
       Николай  Рубцов

Так  донесём  свой  Свет

Не  охватить
Вселенной  звёзды  мне.
Не  допою  –
Я  не  успею,  Солнце...
Наш  краток  путь  –
Всех  чувств  не  изъяснить...
Куда  спешим?
Бег  схож  наш  с  марафонцем...

А  ведь  казалось  –
Жизнь,  как  горизонт
И  паруса
Натянуты,  как  струны.
Не  испугает
Шторма  шквальный  фронт,
Гнев  бога  грома,
Молнии  –  Перуна...  

Наш  путь  с  тобой,
Мой  друг,  земной  судьбы  –
Звездой  прочерчен
Пламенем  на  небе...
Не  донести
Свой  Свет  здесь  без  борьбы
Нам  с  Богом  в  сердце,
За  Любовь  в  потребе!

14.09.2018г.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806611
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 14.09.2018
автор: Променистий менестрель