А каштани вертаються в літо,
І не в літо, навіть у веснУ
І від того пахучого цвіту,
Я тепер ночами не засну.
Жовте листя на деревах сохне,
А з – під нього - нове зеленіє.
Забіяка вітер в вітах стогне,
А свіча горить, цвіте, радіє.
Але час не можна повторити,
Ні змінити, ані повернуть.
Треба гарне в пам’яті лишити,
Непотрібне ж - назавжди забуть
14.09.2018 р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806601
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.09.2018
автор: Валентина Рубан