Скептик:
На цьому світі так давно живу
Що знаю більше, ніж душа б хотіла...
Світ натягає боргу тятиву,
Цяткучи життя сторінку білу.
І часто замість спокою журбу
У парі досвід з мудрістю приносять:
Стійка ти чи вразлива – байдуже йому,
А їй ніколи ти не скажеш: досить
А часом так хотілось щось забути -
(Для щастя це доречно би було),
Минуле щоб не сипало отрути,
Невчасно зморшками тавруючи чоло…
Оптиміст:
Я маю змогу насолоду відчувати
І в цьому некерованому ритмі,
Рахуючи ковтки життя, не втрати
Мені годину кожну наче трунок пити,
Якщо і виживати - то красиво -
Себе прощати, щоб радіти дням,
Які відміряно – творити вічне диво -
Для чого ж тіло дарували нам?
© Олена Зінченко 14.09.2018
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806567
Рубрика:
дата надходження 14.09.2018
автор: Zinthenko Olena