Похмурились брови й очі замислені вітряні,
крутить годинник замучені стрілки вперед…
Затихли слова, що мчались до тебе так віддано,
заплутались в вирі мною збагненних тенет…
Осінь укотре стрічає тебе хмарочосами,
губиться з натовпом в вітках міського метро…
Я все збираю думки твої ранішні з росами,
пакую валізи, для себе й для тебе на зло…
Вже задощило, і місто вкривається холодом,
мрійливість туманами впала під ноги й лежить…
Забуті дороги, ноги стернею поколоті…
Я все пам’ятатиму, кожну загублену мить…!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806403
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.09.2018
автор: Матвійчук