Смерть проходить
повз тебе надто швидко
як потяг із божевільними клоунами,
корчить найгірші із облич,
показуючи тобі, що чекатиме
коли ти скажеш їй так,
але ти не останній із дурнів
навіть якщо могила викопана,
ти ще поки не бачиш її у снах,
зате
є
час всміхатись усьому безглуздю життя
й носити на руках насмішки дітей,
навіть, якщо серце твоє розбивалось
наче скляна статуетка будди
по декілька раз
ти живий,
і є шанс
здобути
прихильність до себе
правосуддя.
ґрати будуть ламатись,
якщо випромінюватимеш
щирість.
Адже
самого себе не наjiбеш.
А коло вічності
язиком наче кинджалом
власної сутності
не проткнеш.
01/08/18
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806374
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 12.09.2018
автор: Immortal