Мій серпень минув і подвір’ям крокує осінь,
Стелить листом доріжки і молить не гаяти час
На тривожні думки і сльоту, променисто просить
Йти сміливо вперед, не звертаючи погляд назад.
Моє літо спливло. Відспівало, відгомоніло
Непомітно і швидко, в буденності звичних турбот.
Не збулося нічого, що мріялось, що хотілось
І важкою печаттю на груди мені лягло.
Вересневі світанки! Твої кришталеві роси!
Ніби сплячу красуню, мене пробудіть зі сну
Прохолодою, свіжістю, небом своїм високим,
Хочу жить й відчувати, що дійсно таки живу .
Бо скінчилося літо… І серпень мого рождення
Хай бере із собою весь смуток і всі жалі,
І прокинеться, сповнене сил, поетичне натхнення,
Світлом слова проллється в нотатнику на столі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806278
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 11.09.2018
автор: Meggi