Гієна-краля - хижості оскал
До травоїдних вдерлася на бал.
Об ноги терлась ніби кошеня.
Волала антилопа: Западня!
Істоти всі роззявивши роти
Осліпли від брехні немов кроти.
Гієна як вівця невинно: "ме" та "ме"
Плету я вечорами гарне макраме
І чоловік у мене песик, не шакал.
Я всіх люблю! - був інтерв'ю фінал.
Провальсувала, дала гопака.
Всі тішилися: Ти диви яка!
Ідилія така тривала аж до ранку
І раптом зебрі учепилася в горлянку.
Підскочивши із засідки її рідня
Тваринок шматувати стала навмання.
Стерв'ятник поглядав на те з гори,
Чекаючи своєї черги та пори.
Історія оця була б з сюжетом драми
На щастя зло було розчавлене слонами.
Міняє хижість образи та маски,
Складати вміє бездоганно казки.
Словами: Я люблю! - у душу може влізти.
І справді дуже любить... Тільки любить їсти...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806273
Рубрика:
дата надходження 11.09.2018
автор: Ірин Ка