****

Вже  серце  стишило  свій  ритм,
В  душі  стихія  не  вирує.
Так  наче  вирвали  магніт
Із  тіла.  Більше  не  сумує.

Її  вуста  п'янкі,  гарячі
Шепочуть  іншому  звабливо:
"Ти  б  знав,  яка  тобі  я  вдячна,  -
І  збреше  знов.-  Така  щаслива!"

Та  де  ж  узятись  тому  щастю,
Якщо  їй  відбирає  мову
Від  сами́х  снів,  які  так  часто
Тривожать  пам'ять  світанкову?

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806264
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.09.2018
автор: Катерина Голосна