За три хвилини вже осінь
Чи ще можна тебе кохати?
Про це не говорять й не просять,
Але я готова благати.
За три хвилини розлука,
Чи можливо сповільнити час?
Я до болю кричавши без звука,
Намагалась забути про нас.
Ці три хвилини, мов вічність,
Три хвилини лише одна мить.
Вгамувавши думок хаотичність
Намагалась тебе розлюбить.
Ти мій казковий, шалений спогад,
Часом шкодую, що все пам’ятаю.
Твої дотики і ніжний погляд,
Я брешу, що уже не кохаю.
Вже три хвилини як осінь,
Її перші ще теплі сліди.
Я тебе не забула і досі
І здається, що це назавжди.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806218
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.09.2018
автор: Юлія Р