Ця магія рідного краю
межею крізь серце ляга –
її я вже не подолаю,
душі нездоланна вага...
Вага? Може легкість, чи крила?
В обійми до нього завжди
з Любов'ю вклонюсь. До могили
я твій, моя земле,... зажди...
Без тебе я що? Лише вітер
без кореня і пуповин,
без слів Божих, навіть без літер,
де часу безмежного, плин...
А магія рідного краю
така притягальна, як сон...
Самі його не вибирають –
то Неба священний озон...
09.09.2018р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806078
Рубрика: Патріотичні вірші
дата надходження 09.09.2018
автор: Променистий менестрель