Скажи, що думаєш …
Невже так шкода слів …
А може розгубив їх десь в дорозі.
А може, надто довго вже терпів
І говорити правду вже не в змозі ?!
Комусь потрібно те, про що мовчиш?
Так сумно розмовляти з пустотою?
Та ні, потрібно. Просто ти ще спиш.
Сховався за товстезною стіною …
Збудивсь. Сказав. Багато хто почув.
Багато хто сховав собі на потім.
Багато хто …. Багато хто забув.
Багато хто твоїм свої закрив пустоти …
Це виявляється чи не найбільший дар -
З відвертості і щирості букети.
Це наче в космос запустив ракети.
Чи загасив комусь пекельний жар …
Блукають світом вже не люди, голограми.
Вплітають в коси завчені слова.
Ще загориться все думками - ліхтарями.
Спить на плечі кохана голова …
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805943
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.09.2018
автор: Дружня рука