Проводила в класі перший урок мови - і вирішила з дітьми скласти вірш про рідне слово. Я називала початок рядка, а вони добирали рими. Унаслідок такої співтворчості з'явився цей віршик .
****************
- Чужинська, - мовив хтось, - могуча,
Та українська є - співуча,
Про іншу мовили: "Красива",
А рідна мова - чорнобрива.
Нерідну хтось зрівняв - з рікою,
А я вкраїнську - із вербою,
Що зеленіє біля хати
Усе життя - неначе свято.
Це ж нею матінка співає
І тихо молиться, навчає,
Щоб розуміли син і доня,
Що є неписані закони:
Як любиш маму і родину,
Люби, дитино, Україну,
Оту вишневу, чорноброву,
Шануй прадавнє рідне слово,
Край шляху - верби і тополі,
Світанки молоді у полі,
В росі - багряную калину,
Натхненну пісню України...
І чорнобривці кучеряві,
Й нагідки, соняхи ласкаві,
Люби барвінок і любисток,
І вишиванку, і намисто,
Що ненька рідна дарувала,
Косу дівочу заплітала...
Нам мова рідна - наймиліша,
Велична, лагідна, любіша,
Весела, мудра, переливна,
І жартівлива, і чарівна...
Дзвінка, багата і співуча,
Немов Дніпро, що поміж кручі
Тече у рідному просторі,
Вливає хвилі в Чорне море...
Волинь, Карпати і Полісся.-
Слова оці - неначе пісня,
Донбас, красОти ці подільські -
все споконвічне, українське...
Тож хай збереться воєдино -
Сім'я-держава, Україна,
Народ наш кривду подолає,
І мир настане в ріднім краї.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805903
Рубрика: Патріотичні вірші
дата надходження 08.09.2018
автор: Світла (Імашева Світлана)