Все минає. Тут без ілюзій.
Ось і літо свічу задуло.
Вітер сушить траву у лузі.
Сіра хмара наводить дуло,
Зараз буде дощем стріляти
І співати бельканто хриплим,
З закапелків душі змивати
Все, що десь там до стін прилипло.
Губить сонце тепло на кросі,
Сад - зі стиглих плодів гірлянду.
І кохання, відчувши осінь,
Висихає, немов троянда.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805809
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.09.2018
автор: Крилата (Любов Пікас)