Коли це стається знову,
Я згадую багатостраждального Йова.
Кари були тятивою,
Що тягнулися надто довго,
А потім стріла смертей уражала
Ґрунт серця.
Думаєш, оновившись,
Не думав він про минуле.
На його гостроті
Постало те, що є.
І як його забути,
Як віддати,
Коли воно занадто твоє.
Починаєш вчитися знову
Дихати, ходити,
Розмовляти.
Час стає охоронцем,
Що крізь грати
Дивиться на твій стан,
Але без остраху смерті.
Та в оцій круговерті
Ти стаєш старозавітним Йовом.
Душа черства,
Серце скинуло сотні шкір,
Голе, безборонне,
Творець нашкрябав там
Свою історію.
Ти її сповістив.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805774
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.09.2018
автор: Олена Ганько