Як не крути – радіти рано зараз.
Донісся голос вчених з виру днів,
мовляв славетний рід тиранозавра
до страуса ганебно звироднів.
Ба більше: він прямий прапращур курки!
Колись – ще наймогутніший хижак,
здаля нащадка вгледівши, з докуки
сполохався б, сердега, не на жарт.
Світ за очі чкурнув би, оглашенний,
від сорому і люті спопелів.
Отак і ти, вкраїнцю... Ох, лише не...
Не звиродній у вирі поколінь!
Обабоки – сновиди і манкурти
беруть в кільце, мов гноми. Де ж їх Вій?
Не звиродній, вкраїнцю мій, до курки
у сповненій надій добі новій!
Не Вій – приповз курдупель біснуватий –
нехай гарцює, виплодок паскуд.
Буяти нам – не кволо існувати,
як витягнемо голови з піску!
Як правду не «на завтра», а «на зараз»
вийматимемо з піхов, день за днем –
зачуєм в тілі дух тиранозавра,
двоглавій курці кумполи зітнем.
© Сашко Обрій.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805745
Рубрика: Сатира
дата надходження 06.09.2018
автор: Олександр Обрій