МОЄ ВІЧНЕ СЕЛО

Соняшник  розплющився,
Як  дитя  звізди,
Нарядилась  вулиця
В  райдужні  сади.

Небо  -  не  оглянути,
Землю  -  не  пройти.
Над  новою  хатою
Сонячні  мости.

Над  старою  хатою
Хмарка  полину
Зачепила  віялом
Золоту  струну.

Дихає  з  околиці
Доля  запашна.
Дзвонить  стиглим  колосом
Марево  зерна.

Соняшник  ромашкою
Задивився  в  світ...
Доленько  селянськая,
Придорожній  цвіт!

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805727
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 06.09.2018
автор: Іван Демченко