Ти цвітеш у скляних тортурах міста,
Надвечір розбиваєшся на гострі скельця слів
І з усіх можливих див,
Я знаю твою присутність.
На чорно-білому тлі цілісінький всесвіт,
Розтерті на порох обійми і голос
Як доказ,
Що хтось вміє чути і знати.
Загартовуй свій океан печаллю
Щоб невидимі духи
Колись нас впізнали
і темінь загоїлась.
...доки твої думки проростають у моїм серці,
Є сенс дихати і чекати,
Приймати усе це
як безфінальну казку,
Яку неодмінно напишеш ТИ
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805710
Рубрика: Присвячення
дата надходження 06.09.2018
автор: Biryuza