Витікає літо рікою
Між колючим стерням полів.
Ледь торкнулась осінь рукою
Ластів’ячих клавіш рядків.
Володіння міряє сажнем--
І свій шал гамує пригрів.
В надвечір’я в затінку ляже,
Загорнувшись в роси до брів.
На сльозистій шибі спонтанно
Під світіння зі́рок лампад
Я малюю, може, востаннє
(Час до нас такий невблаганний)
Своє серце літу на згад.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805550
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 05.09.2018
автор: Valentyna_S