Сонечко,
що загинуло за нас 1 вересня...
Дмитро Урбанський, 20 років...
Спи спокійно, хлопчику...
Мамо, рідна моя, розбуди солов'ї,
Проведуть хай в останню дорогу,
І моїх журавлів, хай струть сльози твої,
Вже душа поєдналася з Богом.
Бачиш, мамо, вгорі білий голуб кружля -
То душа повернулась додому,
Нині сина твого і твоє немовля,
Заколисує смерть - затамовує втому.
Відшуміли громи, стихли грізні бої,
Світ завмер на колінах в поклоні,
Спалах свіч, сльози з віч і ридання твої,
Сум і біль зародились у лоні.
Мамо, рідна моя, обгоріла земля,
Затуманилось сонце - зомліло,
У смертельній журбі лине спів солов'я:
Ох як жити дитя це хотіло...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805544
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 05.09.2018
автор: Леся Утриско