"Колгосп тварин"

**
Садочки  квітнуть  ніжно,  мило
Є  щось  гарніше  на  землі?
А  за  парканом  свині-звірі
А  за  парканом  люті  пси
І  де  ж  той,  Боже,  образ  милий?
Велична  правда,  щирість  мрій…?
Чи  цей  чиновник  очмарілий,
Чи  ненажерливий  їх  тхір?
Нові  маєтки  повставали:
Суддя  злодюзі  тьмарить  дах
Ростуть  садиби,  мури,  зали…
Ми  ж  відганяємо  комах  
Якесь  мерзенне  сьогодення  
Посохлі  саджанці  –  штирі
Немов  луна  зайшло  знамення    
Хто  прагнув  змін?  –  мовчать,  німі…
Пани  ж  у  котре  побратались
Та  їдуть  далі  на  горбах
А  поруч  злидні  об’єднались
Гуляють  вітром  по  хатах
Ми  ж  по  одинці,  всі  окремо  –
Так  легше  гнутися  панам?
Віддали  віру  Агасферам
І  тихо,  нишком  по  куткам
А  там,  за  щільними  дверима
Горлаті  півні  в  курнику
Погрози  сиплемо  гнівливо
Даємо  волю  кулаку.
Спливає  час,  згасає  воля
Все  поросло  –  пусті  жнива
Ми  не  готові,  мало  болі,
Чи  втома  спить  у  джерела?
Бажання  гасне  щось  писати
За  вітром  віються  слова
Та  й  недолугі,  кострубаті
Або  ж  вологі  –  сіра  мла
Немає  сил,  нема  натхнення
Повзе  бур’ян  по  смітнику
Йому  байдужі  одкровення
Думки  бентежні  про  красу
А  ми  будуємо  руїни
Або  ж  латаємо  до  дір
Оділи  хакі,  як  мундири
Щось  переможне  тягне  тхір…  040918

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805534
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 04.09.2018
автор: nтравень