"Якби ви знали, паничі!"-
Писав колись пророк Тарас.
Що б він сказав нам, живучи
В країні нашій у цей час?
Тополі зацвіли -
Поліз у вічі пух.
Як ціни - догори,
З нас вилітає дух.
Навчились убивати,
Ганьбити і грішить.
Коли вже навчимося
Любити так, щоб жить?
Законом крутиш, як умієш,
До себе все підряд гребеш.
Лише ніяк не зрозумієш:
В могилу все не забереш.
Можна від бруду відмити
Руки, обличчя і гроші.
Тільки чи можна зцілити
Щойно обвуглені душі?
Ідеш в обхід, чи напрямки,
Велика є різниця:
Здійснили очі помилки -
Проте стражда сідниця.
Голова, як завжди, нагорі.
Хитра шия нижче неї трішки.
Але ноги, напевне, дурні,
Бо вони по землі ходять пішки.
Від хвороб рятують ліки,
Сум зникає від прозріння.
Невигойний біль до віку -
Муки власного сумління.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805494
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 04.09.2018
автор: Дніпрянка