Випала обом щаслива днина,
Зустрілись берізка й калина.
Було їм про що говорити,
Одна одній душу відкрити.
Шепотіла берізка калині,
Як важко жити на чужині.
Рідне слово рідко почуєш
Все чужими стежками тупцюєш.
Українську коли серце чує,
Наче бальзам вона душу лікує.
Очі стежечку рідну побачать,
То від щастя радіють і плачуть.
Її слухала калина уважно,
До землі аж клонилася важко.
Ой доленька тяжка в берізки,
Пролила молоді вона слізки.
На чужині нелегко живеться
І додому душа щира рветься.
Бо своє тут, рідне коріння,
Цінувати б любов і вміння...
Що робити, яку дати пораду,
Як повернути берізок громаду
У їх світлий березовий гай ?
Вони ж люблять свій рідний край.
……..........................
Все шептались,
Гомоніли
Берізка й калина…
Випала щаслива їм днина…
01.09.2018
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805468
Рубрика: Патріотичні вірші
дата надходження 04.09.2018
автор: Веселенька Дачниця