Щораз мохнатий чорний вечір
Ховає лик ясного сонця.
Воно засне в хмарин на плечах
Й засяє завтра у коронці.
Щораз долає світло пітьма
Й себе з’їдає до останку,
Бо й уночі блукають притьмом
Зірки, осяяні прочанки.
Отак бува в житті всякчасно,
Що переможе чорна смуга,
Та біла верне своєчасно —
Й від бід залишиться осуга…
Осуга — синонім: осад
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805402
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.09.2018
автор: Valentyna_S