З «совітами» маю я власні рахунки:
Украли в тридцяті мого дідуся…
А як їм пробачити голод, грабунки?!
Вбивали ж народ без меча і списа!..
Надважко продовжувать список цей чорний,
Ще важче від того дитячій душі,
Що чула про все: Соловки і Печору,
Й холодний Сибір, де морози й дощі.
Я кидаю виклик тепер постсовітам:
Гріх проти народу свого воювать –
Такого не знали, не чули у світі,
Щоб землю своїми кістьми засівать!
30.08.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805390
Рубрика: Історична лірика
дата надходження 03.09.2018
автор: Ганна Верес