На щастя, в дорозі стрічаються сонячні люди
З високістю неба в очах і світитись умінням.
І вже по-святковому якось всміхаються будні ,
І декілька слів випадкових так гріють промінням.
У квітах латаття ясного на легкості сукні,
У погляді, наче блакитно-невинне світання,
Сама по собі відкривається спраглістю сутність
Прихильності Вашої людям й добра дарування.
Чи ми випадково зустрілись у черзі до каси?
В розмові короткій, що в декілька речень уклалась,
Тепліла в душі, як найкраща й найперша окраса,
Та усмішка Ваша, що просто мені дарувалась.
Протягнута Вами рука… Все звичайно, здається…
А все ж повертається спогадом радості мить,
Що якось неждано і тепло торкнулася серця…
Нехай у житті вам на добрих людей таланить.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805245
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.09.2018
автор: Людмила Пономаренко