В повітрі прохолода спочиває,
І ластівки своє відщебетали.
Частіше іволга десь у ліску співає,
Не диво ж бо, осінні дні настали.
Холодні ночі, зоряні, виразні,
Вже не бентежать співом солов»їв.
Поля якісь, всі стали не показні
Лиш вітерець гуля поміж гаїв.
Сміливо осінь по землі мандрує.
Збива достиглі яблука в саду.
Тепло останнє щедро всім дарує.
Як,в осінь золоту – до Тебе йду.
01.09.2018 р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805166
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 01.09.2018
автор: Валентина Рубан