Ти стискаєшся в цвілий лист,
Проціджуєш память крізь розбиті вікна.
Одного світанку зникне твій хист
До щастя,
Стане блідим реквізитом,
доказом
Може занадто чистим.
Нам не вдалось схопити за хвіст
Жодну з комет
І під галас бажань,
І під смак майже як мертвий мед,
Ми малюєм самотніх лисиць
З облізлими ремінцями на шиї.
Хижість твою пробачати умію
Одна тільки я...
А чи буде інакше?
Кольору цегли плащ
І з вогню на руці змія,
Повертатися час...
Повертатися...
Тільки нащо
Якщо хижість твою пробачати могла лиш я
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805003
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.08.2018
автор: Biryuza