Час не лікує

Скільки  людей  полягло  у  боях  за  Вкраїну,
Скільки  життів  відлетіло  в  небесну  блакить?!.
Кожен  солдат  до  кінця  боронив  Батьківщину,
Кожен  хотів  на  землі  своїй  вільній  пожить.

Стати  героями  випало  хлопцям  найкращим,
Бог  на  скрижалях  записує  кожне  ім"я.
Сталося  так,  хоч  могло  бути  зовсім  інакше!
Доля  така...  і  у  кожного  доля  -  своя.

Навіть,  якщо  до  небес  будуть  зведені  храми,
Вичерпать  сльози,  на  душу  осипиться  сіль...
Час  не  лікує,  він  лише  затягує  рани,
Там,  в  глибині,  все  одно  залишається  біль.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804935
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 30.08.2018
автор: majra