Осінній лист прошелестів —
І на долоні білі впав.
І я спитать її не смів
Причину, хто між нами став?
Чи красень він, чи багатій?
А може, — чистая душа?
По усмішці її німій
Я розумів, що це — межа...
І плакав я, і стигла кров,
І яструбом ширяв між гір...
І білим лебедем любов
Пливла в дівочий монастир!
Це дивний був квітковий сад:
Немов в раю усе цвіло.
І одягнув вінець з троянд
Обранець на її чоло.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804825
Рубрика: Духовна поезія
дата надходження 29.08.2018
автор: Протоієрей Роман