Подивись, прийми і пригости,
Дай забути світ кімнат порожніх:
Час мій, час, недобре так застиг,
Через те я нині подорожній.
Почорнів від смутку на лиці,
Як з минулим попрощавсь невміло:
І були супутниці ,,не ці,.."
І чуття, котрі перегоріли.
МарнотА рве жили по ночах:
Одиноким я лишивсь рядочком, -
Недописаним - та не зачах
З мріями в тугому сповиточку.
Ти цю стиглу тишу розбуди,
Щоб вона боліти перестала...
І прийми, зігрій та не суди.
Що так довго брів крізь власну далеч...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804776
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.08.2018
автор: Михайло Небайдужий