небо строкате пробите грозою,
наче коханка цілує знемога_
шкіришся ящером з палеозою,
пахне сльозою забутого бога_
вслухайся_ хруснула сну порцеляна_
крейда стікає з чужого обличчя_
тінь твоя, випаром пристрасті п’яна
щось про загублену вічність мугиче_
ранок вернув на заїжджені реї,
рани шкребуть фосфоруючі трутні,
вітер руйнує крихкі емпіреї,
смикає струни дошкульна присутність_
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804755
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 29.08.2018
автор: Ки Ба 1