Не сходять зорі зі своїх орбіт,
Не сходжу я з своєї стежки, мила,
З тобою разом - у політ, чи в світ,
Щоб кожен крок ти мій благословила.
Минуле я накину наопаш -
Мені від тебе нічого ховати:
Мені ти треба, наче ,,Отче наш..."
Щоб кожною клітинкою кохати.
Яка б дорога кУца не лягла,
Я жду, щоб ти її перехрестила...
Твоя орбіта Долю осягла,
І німб вдягла, і виростила крила.
Я дякую лиш Богу в вишині,
Що зірку серця дав мені в долоню, -
Що Ти - єдина, суджена мені:
Гірка й солодка, щира і холодна...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804741
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.08.2018
автор: Михайло Небайдужий