Вже тепле літо відступа,
втрача принади сонячні...
Осінь на зміну поспіша,
не крадькома й не болісно...
Не відпливло літа тепло,
лиш підійшло до обрію...
Добро перемагає зло,
ключі від нього в осені...
Листя в садку уже кружля,
під ноги котить покотом...
Теплом ще дихає земля,
дощами вмита й росами...
Схилила голову верба,
калина мліє солодом...
Листя прийма земля й вода,
от - от повіє холодом...
І я бреду по тім садку,
вже чую запах осені...
Чи я діждуся ще весну,
чи залишуся спогадом?..
Цього ніхто не знав й не зна,
сад завмирає в спокої...
Я не лічу свої літа,
і підкоряюсь осені...
Осінь чарівна золота,
притишить болі кольором...
Дитинство й юність молода,
вже оживає спогадом...
Листя в садку моїм кружля,
осінь вкиває золотом...
Теплом ще дихає земля,
а ночі віють холодом...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804728
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 28.08.2018
автор: геометрія