Ти ідеш осіннім містом.
І ці ліхтарі
Озирнулися разом усі
Вслід тобі.
Так. Це серпень. Але саме осіннім
Зрозуміло по твоїй ході …
Але ж осінь – чудово …
В ній такі неймовірні і щирі дощі.
Зупиняєш мою поетичну промову.
Кажеш: це не потрібно сьогодні мені …
Потім раптом весняним.
Так змінилося місто …
Стало бажаним, зовсім раніше незнаним.
Навіть трішечки десь урочистим …
Ти губами цілуєш крізь дощ його мрії,
Хоч в думках все ще грози, сумні буревії,
Але тут їх немає, поснули давно,
А минуле лише низькопробне кіно …
Потім літо раптово.
Як змінилася мова?!
У обіймах твоїх так все просто, казково,
Десь далеко тебе повезли поїзди. Мені треба туди …
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804721
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.08.2018
автор: Дружня рука