Всі тривоги свої я сьогодні де-небудь залишу,
Обтрушу всі печалі, та вітром туман розжену.
Та зварю собі кави і вийду послухати тишу,
І у осені, мабуть, я зможу побачить весну.
Тільки тиша і я. За годину накотить схід сонця.
Тільки тиша і я, та ще кави п’янкий аромат.
Тільки гілочка вишні ласкаво торкає віконце,
Та дитинство і юність ніяк не повернеш назад.
Тиша, тиша туманом до ніг пригорнеться,
Попливе за водою, себе подарує лісам.
Тиша, тиша моєї душі доторкнеться…
То самотність? Свобода? Це кожен вирішує сам.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804545
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.08.2018
автор: Олена Бокійчук