зима
я щасливий чомусь (здається до цього має відношення колишня)
я багато сміюсь, розповідаю татові історію про поїздку в франківськ на екзамен (дорога чотири години). я сміюсь і кажу: "їду з села в борислав, потім потягом в стрий, зі стрия ше кудись". звісно я не можу передати суті і логіки. але штука в тому що я всюди вибирав ледь не найдовший найскладніший шлях який мав тривати цілий день щонайменше але я встиг на екзамен. та й пофіг з тою логікою. я багато сміявся. боже я так сміявся як ніколи. ніби стримував сміх всі ці роки а у сні він вирвався назовні. ніби сміх це анімешний крик відчаю. ми стояли на дорозі перед нашим будинком. тато пішов в сторону 7 школи. я запитав куди - він сказав: "сам знаєш" або щось схоже.
прокинувся
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804539
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.08.2018
автор: drk