Квилить душа від своїх прорахунків...
Боже, пошли мені для порятунку
Доторки Жінки, яку зустрічаю,
Спраглих цілунків, яких я не знаю.
Довше в обіймах тримати поставу,
Взяти на себе усі її справи,
Сльози спивати палкими вустами,
Зняти із серденька важкості камінь...
Дух Незбагненний, Пророчий і Віщий,
Правду мою ти навіки засвідчи!
Дай мені, Боже, розради в мовчанні,
Жінку цю дай для земного кохання, -
Бо неймовірно мені цього треба...
Дай мені, Господи, Щастя до неба!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804442
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.08.2018
автор: Михайло Небайдужий