Коли поруч нікого нема,
За спиною лиш зламані крила
І самотності страх пройма,
Навіть кава із цукром гірчила.
За вікном лише сірий день,
Сірі хмари і сірі люди,
Сірі вірші, що із кишень
Визирають, немов приблуди.
Міліарди чужих зірок,
Поклик крові несе до неба,
Непотрібний тепер квиток,
Та немає того, що треба.
Темний потяг, сумний вагон,
Тихий промінь із проблисків світла...
Сірий вірш, вибачте, пардон
Брудні стіни й брудне повітря.
Чужі рими, нема козирів
І розламані навпіл карти
Я дивачка і світ диваків
Розкидає лиш марно жарти.
Навпіл все розділив живопліт
І немає про що писати.
В серці знов арматури дріт
Як же боляче часом кохати...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804388
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.08.2018
автор: Кароліна Дар