В лузі біля річки навесні
Їхав красень на чорному коні
Свою долю красень той шукав
Бог дівчину молоду й послав…
Шла дівчина боса по траві
Проводжав він поглядом її
Красень той тоді ще і не знав,
Що дівчину в себе закохав,
А дівчина думи думала
Квітку ворожею зірвала:
Кохає,не кохає, до серця пригорне,
Кохає не кохає, заміж візьме,
Кохає, не кохає до дідька пошле
Кохає, кохає,кохає він мене!!!!
Вранці русу косу заплела
І у луг до річки знов пішла
Бо наснився красень у ночі
Тільки вже на білому коні!
Знову переплутались думки:
Чи кохає він чи навпаки?
Квітку ворожею зірвала
Знає долю дівчини вона:
Кохає,не кохає, до серця пригорне,
Кохає не кохає, заміж візьме,
Кохає, не кохає до дідька пошле
Кохає, не кохає, до серця пригорне, до серця пригорне він мене!!!,
Вдалечінь поглянула вона
Побачила красеня й коня
Йшов назустріч гарний й молодий
І радів, що знов її зустрів!!!
На руки красуню підхопив
На білого коня посадив!
До серденька свого пригортав,що кохає пошепки казав,
А дівчина квіточку взяла і востаннє в неї спитала:
Кохає,не кохає, до серця пригорне,
Кохає не кохає, заміж візьме,
Кохає, не кохає до дідька пошле
Кохає, не кохає, до серця пригорне,
Кохає, не кохає,заміж візьме,заміж візьме він мене!!!!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804345
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.08.2018
автор: Лана Ніконова