Часто бачу вві сні
Сад казковий із мого дитинства.
Там ростуть яблуні -
Світ прекрасний без чвар і презирства.
Яблуні стоять в ряд,
А рядів тих багато, багато.
Я вітаюсь підряд
З кожним деревом, йдучи до хати.
Там встрічає мене
Моя рідна старенька бабуся.
Хай мій сон не мине,
Я ж в дитинство на мить повернуся.
Заховалось воно
У п’янкім яблуневім садочку.
Навесні дітлахам
Дарувало свій цвіт у віночку.
Там співав соловей
Свою пісню весело і дзвінко.
Він вітав так гостей,
Що вбігали в садок дуже стрімко.
А бабуся усіх
Пригощала смачними грушками
І долоньки малі
Наповнялися щей ягідками.
Не було у селі
Саду кращого, чим у бабусі.
Там медовки росли,
Симеренки, папінки, лялькуси.
Влітку, чи восени
Я плодами насолоджуся,
На всю зиму були
Нам дарунки від бабці Ганнусі.
З кожним роком частіш
Я думками в садочок той лину,
Де ростуть яблуні,
Та на жаль не спинить часу плину.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804269
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.08.2018
автор: Ольга Калина