Розтерзана, розхристана, знедолена,
на босу ногу взула чобітки.
І сльози на очах і геть знекровлена,
лише уста, як спілі ягідки.
Іде пустинним шляхом дуже зморена
і серце наче пташка у груді.
Шукає свою долю, загартована,
шукає свою стежку у житті.
Шепочуть спраглі губи пісню мамину
і батька настанову у житті.
і згадує їх долю геть сплюндровану,
минуле дає легкість у путі.
В кінці дороги видно сяє сонечко
і душу зігрівають промінці.
Усе гаразд буде у тебе донечко,
ти тільки хрестик стисни в кулаці.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804266
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 24.08.2018
автор: Лариса Василишина