Вже давно мало тут народитися диво -
Щедра природа, земля наша вдячно-терпляча
За всіми ознаками розквіт країни можливий
Ось-ось…то де ж забарилась та лагідна вдача?
Давно перекинутись мала , удобривши ниву,
Чаша біди, за століття тривог повна по вінця,
Ми забули б про війни тоді й жили щасливо,
Поставивши крапку останню на темній сторінці
Ще крок… та якісь пророцтва далися взнаки -
Нове коло випробувань, і знову ми насторожі
Сумна іронія вкладена навіть в древні казки :
Коли радість близько, втручаються сили ворожі
І вкотре потрібно доводити недругам всім,
Що віра і воля твої варті щастя земного…
І знов на траві краплі крові замість роси…
(Не оминути з добрим сусідом жеребу свого)
Коли вже , коли …де відповідь щиру шукати?
«Ось-ось» не влаштовує сиріт, і матір змарнілу
Кому ми нарешті з полегшенням скажем: мій брате?
Мабуть ще страждання потрібні, щоб множити силу
Такі, що душі розкриють та викрешуть іскру -
Такі ,що самого стилого серця не оминуть,
І створять спільноту, від бруду спустошено-чисту,
Й диво- квітка червона проросте крізь праведну лють.
© O.Z. Олена Зінченко 23.08.2018
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804224
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 24.08.2018
автор: Zinthenko Olena